Категорія: Цікаво

– Скляні меблі перед складанням рекомендується витримати при кімнатній температурі не менше 2 годин.

– Стільниці скляних столів вимагають дбайливого звернення, щоб уникнути подряпин на поверхні скла. Складання скляних столів необхідно проводити на чистій поверхні. – При збиранні скляних столів неприпустимо перетягувати стійки для ушкодження різьбового з’єднання.

– Скляні меблі рекомендується переставляти, взявшись за верхню стільницю вдвох або по рівній поверхні перекотити на кульових опорах.

– Сколи на скляному столі можуть утворюватися у разі різкого удару кромки скла, наприклад, якщо столики виставлені близько один до одного.

– Вироби з клеєними верхніми опорами не рекомендується зберігати в приміщенні з температурою нижче 10 градусів. Їх слід оберігати від різких перепадів температур і не експлуатувати у приміщенні з підвищеною вологістю.

– Незважаючи на те, що скло стільниці гартоване і досить товсте – 10-12 мм, воно все ж таки боїться потужних точкових ударів по дотичній траєкторії (косих ударів), т.к. дані впливу ведуть до різкого зняття поверхневого напруження, отриманого при загартовуванні скла.

Технічні характеристики

– Пам’ятайте і про навантаження, які застосовуються до цих поверхонь: максимально допустиме навантаження для журнальних столів – 60 кг.
Для обідніх: стільниця столу витримує навантаження – 80 кг максимум, а нижня декоративна полиця (допоміжна стільниця) – до 20 кг.

– Що стосується безпеки, то скляний стіл, виконаний із загартованого скла, повністю безпечний. Товщина скляного листа коливається в межах від 10-12 см. На нього може стати на повний зріст доросла людина, єдине що навантаження варто розподіляти рівномірно, а не на одну точку.

Догляд за скляним столом.

– Стільниця, виконана зі скла, не вимагає додаткового догляду, пил та пролиті рідини не вбираються у поверхню – забруднення з поверхні видаляються легко та швидко.

– Якщо на стільниці залишилися сліди від їжі, не потрібно відразу братися за мочалки з металу або порошкові засоби для чищення. Це може призвести до втрати прозорості та блиску скла. Тому тут краще скористатися мокрою серветкою, щоб пляма розмокла. Мити його краще мильною теплою водою, після чого витерти сухою м’якою ганчірочкою.

– Можна використовувати звичайні засоби для миття скла.

– Протерти і зробити полірування скла вовняною ганчіркою.

Чи можна ставити на скляний стіл гаряче?

– Процес загартовування надає склу підвищеної термостійкості, тому скляний стіл не буде ушкоджений і не втратить своєї естетики.

– При дотриманні цих вимог та порад, сподіваємося, ви ніколи не зіткнетесь з проблемами, пов’язаними з експлуатацією скляних столів.

Скло — речовина і матеріал, одна з найдавніших і завдяки різноманітності своїх властивостей — універсальна в практиці людини.

Історія скла налічує п’ять із половиною тисяч років. Як це не дивно, в сучасній науці не існує жодної теорії будови скла, жодної теорії його походження. Викладаються лише найпоширеніші припущення.

Найбільш рання теорія походження скла запропонована Плінієм Старшим (бл. 23 р. н. е. – 79 р.н. е.: Римський державний діяч, учений-енциклопедист та історик). “Існує переказ, – пише Пліній, – ніби до гирла річки причепився корабель торговців содою. Розсіявшись берегом, вони готували обід, і оскільки не виявилося каміння, щоб підставити під казанки, вони підклали шматки соди; коли ці останні розігрілися і змішалися з береговим піском, тоді потекли струмки нової рідини, що й стало початком скла.

У пізніші часи неодноразово робилися спроби відтворити цей досвід, але вони виявилися безуспішними. Так, “теорія” Плінія – лише легенда.

Найдавнішим із знайдених на сьогодні виробів із рукотворного скла вважається світло-зелена бусинка розміром 9х5,5 мм, виявлена ​​на околицях міста Фіви – датується 35 ст. до н.е. Але задовго до цього людям було відомо так зване природне скло – матеріал, що виник у результаті оплавлення скельної породи при виверженні вулкана (обсидіан), удару блискавки або метеориту (тектіт).

Найпоширеніший його різновид – обсидіан, природне вулканічне скло, з якого стародавня людина виготовляла різноманітні знаряддя. Але й у пізніший період розвитку людства обсидіан був забутий, що говорить факт перебування численних обсидіанових виробів біля Єгипту.

Іноді вважають, що природне скло – обсидіани та тектити – наштовхнуло людину на створення їх штучних аналогів. Так як письмових джерел того часу, що характеризують виробництво скла не збереглося, вчені засновують свою працю зі створення історії склоробства на археологічних джерелах. Дослідники датують археологічні знахідки досить точно та аргументовано, тому визначити вік виникнення виробництва скляної тари можна точно та доказово.

Оскільки скло було рідким, воно стало найчастішим торговим товаром. Археологічні джерела свідчать, що штучне скло вперше було виготовлено на сирійському узбережжі, в Месопотамії чи стародавньому Єгипті.

Більшість найдавніших виробів зі скла було знайдено в Єгипті, завдяки сприятливим для збереження скла кліматичним умовам, але можливо, що деякі з цих виробів були ввезені до Єгипту. Найдавніші скляні об’єкти датуються третім тисячоліттям до н. е. Це скляні кульки, які могли випадково вийти у процесі виготовлення металу чи кераміки. В Індії, Кореї, Японії знайдено скляні вироби, вік яких відноситься до 2000 до н.е.

Розкопки свідчать, що на Русі знали секрети виробництва скла понад тисячу років тому. А перша згадка про російський скляний завод (він був побудований під Москвою біля села Духаніно) відноситься до 1634 року. Незважаючи на таку давню історію, масового характеру виробництво скла набуло лише наприкінці минулого століття завдяки винаходу печі Сіменса-Мартіна та заводському виробництву соди. А вже листове скло – річ і зовсім сучасна.

Технологія його виготовлення була розроблена у нашому столітті. У пізньому Бронзовому столітті в Єгипті та в Передній Азії (наприклад, Мегіддо) технологія виготовлення скла зробила різкий стрибок.

Археологічні знахідки цього періоду включають зливки з кольорового скла та судини, інколи з інкрустацією з напівдорогоцінного каміння.

Для виготовлення єгипетського та сирійського скла використовувалася сода, яка легко виходить із вугілля багатьох видів деревини, особливо рослин-галофілів, що виростають на березі моря.

Ранні судини виробляли, обертаючи пластичні скляні волокна навколо форми з піску і глини, насадженої на металевий стрижень. Після цього, багаторазово нагріваючи скло, вимагали того, що воно сплавлялося в єдину посудину. Потім смуги кольорового скла можна було завдати поверх первісної форми, створюючи таким чином орнаменти. Потім форму руйнували, а стрижень виймали з судини, що вийшла. Стародавні скляні вироби зазвичай були пофарбовані в зелений або коричневий колір через домішки до скла. Особливо дорого цінувалися вироби із безбарвного скла.

Відомо, що римський імператор Нерон (37-68 н. н. н.е.) заплатив за дві чаші із безбарвного скла золотом, що перевищує їхню вагу. З кольорового скла навчилися виготовляти підробки під коштовне каміння. Ці підробки цінувалися нарівні з коштовностями із природного каміння.

Відомо, що з давніх-давен каменям-самоцвітам приписувалися чудодійні властивості, які допомагають їх власникам. Так, вважалося, що сапфір надає ясність думкам та виліковує проказу;

смарагд (смарагд) відганяє погані сни, відводить чорні думки та заспокоює серце;

Бірюза приносить щастя у коханні;

аметист пом’якшує злість, приборкує вітер і оберігає від сп’яніння;

берилій – добрий супутник мандрівників і виліковує більма;

гранат або антракс дає йому владу над людьми і будить любовні пристрасті: яшма зцілює всі хвороби і так далі.

Ці властивості приписувалися і кольоровим склам. Вже в стародавньому Єгипті вміли виготовляти кольорові намисто в наслідування багатьох дорогоцінних каменів. До XV століття до зв. е. скло масово вироблялося в Передній Азії, на Криті та Єгипті.

Передбачається, що технології виробництва скла з природних матеріалів являли собою таємницю, що ретельно охороняється, і ці технології застосовувалися лише при дворі правителів найбільш могутніх держав.

В інших місцях склоробство полягало в обробці заздалегідь приготовленого скла, часто у вигляді злитків. Такі зливки, наприклад, було знайдено на місці аварії Улу-бурунського корабля біля узбережжя сучасної Туреччини.

Скло продовжувало залишатися предметом розкоші, і, здавалося, що склоробство зникне разом із цивілізаціями пізнього Бронзового віку. У ІХ столітті до н. е. склоробство було відновлено в Сирії та на Кіпрі, при цьому було знайдено технології для виробництва безбарвного скла. Перший відомий «посібник» з виробництва скла датується 650 роком до н. е. — це таблички, які у бібліотеці ассирійського царя Ашшурбанапала. У Єгипті склоробство так і не було відновлено, доки воно не було принесене греками в царство Птолемеїв. У період еллінізму відбувся подальший розвиток технології склоробства, що дозволило виробляти скляні вироби великого розміру, зокрема, столовий посуд. Було розроблено технологію змішування скла кількох кольорів, отже виходила мозаїчна структура. Саме в цей період безбарвне скло почало цінуватися сильніше за кольорове, і, відповідно, удосконалені технології його виготовлення.

Скло – матеріал, на якому легко залишаються сліди від рук, їжі та навіть води. Полегшать прибирання скла спеціальні ганчірочки з мікрофіброю, а ось використовувати жорсткі губки та мочалки категорично забороняється!

– Перед тим, як працювати зі склом їх потрібно очистити від бруду і пилу, який накопичився на них. Наприклад, помив їх чистою водою.

– Протирати скляні поверхні рекомендується м’якою тканиною, змоченою у розчині для миття скла «Містер м’язів».

– Якщо на вашому склі жирні плями або ви бажаєте повністю позбавитися будь-яких розлучень, у таких випадках можете скористатися чистим спиртом (медичним), який видалить найменші забруднення на вашому склі. Спирт попередньо помістіть у ємність із розпилювачем. Це допоможе витрачати розумну кількість рідини для прибирання скляних поверхонь. Для цього можна розвести: 1 ст. ложку нашатирного спирту на 1 л. води.

– Для миття скла можна використовувати крейду або зубний порошок-3 столові ложки, розвести їх у склянці води. Цією сумішшю ретельно намажте вікна. Через десять хвилин витріть чистим шматком ганчірки. Завершити процедуру треба натиранням скла х/б тканиною.

– Якщо ваше скло дуже забруднене, можна використовувати розчин хлору у воді. На один літр води додавати п’ятдесят грамів хлорного вапна.

– Щоб скла якомога довше залишалися чистими, після миття натріть їх наступним складом: гліцерин, вода та нашатирний спирт (70г:40г:2ст.л).

– Щоб ваше скло не запотіло і не замерзало взимку, слід двічі на місяць протирати внутрішню сторону скла розчином денатурату (технічний спирт) з гліцерином у пропорції 20:1

– Не слід мити скло гарячою водою від неї на склі залишаються патьоки та плями.

– Мутний наліт на склі можна видалити столовим оцтом (2-3 столові ложки оцту на один літр води) Для цього змочіть ганчірку і протріть вікна, після цієї процедури слід вимити вікна водою і витерти насухо круговими рухами.

– Позбутися проблемних ділянок, що з’явилися після мух можна таким способом: розріжте цибулину навпіл, потім протріть забруднену частину скла, після цього взявши ганчірочку, змочену в заздалегідь підготовленій воді з невеликою часткою синьки. Ці дії не тільки зроблять ваші вікна набагато чистішими, але й запобігають повторенню цієї проблеми.

У більшості країн є свої стандарти на листове скло та склопакети. Інші види будівельного скла випускаються за стандартами фірм.

В даний час щодо будівельного скла та виробів зі скла будівельного призначення діють Міждержавні стандарти СНД, державні стандарти СРСР, державні стандарти країн та ряд галузевих та розроблених заводами-виробниками технічних умов.

Перш ніж ми ознайомимося з різними МАРКАМИ скла, зауважимо, що, незважаючи на єдину класифікацію, введену ще в СРСР, скло різних Українських, Білоруських, Російських заводів навіть за однакового заводського маркування дуже різне за своїми фізичними, оптичними властивостями і, загалом, за якості.

Загальне правило для марок М1-М6: чим нижча цифра в марці скла – тим вища його якість, менше дефектів на одиницю поверхні, тим більш якісні та відповідальні конструкції їм можна скліти, краще його фізичні та оптичні властивості, менше відхилень по товщині, різнотовщинності ( і воно краще ріжеться).

На листове скло марок М1, М2, М3, М4, М5 існує ГОСТ 111-90 (СТ РЕВ 5447-85). Цей стандарт поширюється на листове скло, призначене для скління світлопрозорих конструкцій, скління транспортних засобів.

М1– застосовується для виготовлення високоякісних дзеркал, вітрового скла легкових автомобілів застосовується так зване дзеркальне покращене скло товщиною 2,0 – 6,0 мм.

М2– Дзеркала масового застосування, безпечне скло, в тому числі і для засобів транспорту виробляють із дзеркального скла 2,0 – 6,0 мм

М3– Декоративні дзеркала, комплектуючі для меблів, безпечні скло та конструкції для транспорту виготовляють із віконного полірованого скла завтовшки 2,0 – 6,0 мм.

М4– Високоякісне скління світлопрозорих конструкцій, виготовлення виробів для меблів, безпечного скла для транспортних засобів проводиться, як правило, з віконного полірованого скла 2,0 – 6,0 мм. Часто різницю між склом марок М3 і М4 дуже умовно.

М5 – Скління світлопрозорих конструкцій, виготовлення виробів для меблів, безпечного скла для сільськогосподарських машин та тихохідного транспорту виконується з віконного неполірованого скла 2,0 – 6,0 мм.

М6 – Скління світлопрозорих конструкцій виконується також і з віконного неполірованого скла 2,0 – 6,0 мм. Таке скло називають також “тепличним”, тому що придатне для скління приміщень з мінімальними вимогами до якості скла та широко застосовується в склінні теплиць через низьку вартість.

М7– З вітринного полірованого скла товщиною 6,5 – 12,0 мм виробляють високоякісне скління вітрин та вітражів.

М8– З вітринного неполірованого скла товщиною 6,5 – 12,0 мм виробляють скління вітрин, вітражів, ліхтарів. (Випуск скла марки М8 зараз припинено).

ТР (Тверді Розміри) – Скло виготовляється та поставляється за специфікацією споживача.

ЗВР (Вільні Розміри)- За відсутності специфікації споживача допускається виготовлення та постачання скла у заводському асортименті розмірів.